Чому Зеленський закликав до повітряного перемир'я і чи воно буде оголошено?
Заява президента України Володимира Зеленського про необхідність перемир'я у повітрі є радикальною зміною його позиції.
До того він постійно заявляв, що саме "дип-страйки" - удари в глибину Росії (зокрема, по НПЗ та іншим енергооб'єктам) мають змусити Кремль піти на поступки.
У рамках цієї ж стратегії Зеленський вимагав від США дати далекобійні ракети, включно з "Томагавками".
Тепер президент України різко змінив позицію і закликає до повітряного перемир'я, в рамках якого "дип-страйків" вже не буде, а значить і "Томагавки" більше не потрібні.
Найбільш очевидним поясненням причин такої зміни є значні проблеми із захистом неба, з якими зіткнулася Україна.
Про них вже говорять відкрито журналісти, експерти та політики - про "дірку" у ППО, через яку вглиб України залітають сотні дронів, про відсутність необхідних засобів для їх збиття, про дефіцит ракет для західних систем ППО. Також говорять про те, що РФ нарощує масштаби ракетно-дронових атак, а також удосконалюють свої безпілотники, які можуть тепер самі розпізнавати і завдавати ударів навіть рухливим цілям.
Напередодні настання холодів і старту опалювального сезону це загрожує для України серйозними негативними наслідками, які, мабуть, за оцінкою Зеленського (якщо він пропонує повітряне перемир'я), перевищать ефект від ударів по об'єктах усередині РФ (є, правда, ще одне пояснення у форматі "хитрого плану", чому Зеленський закликає до припинення).
Але питання - чи погодиться це Росія, з урахуванням всього сказаного вище?
З одного боку, Росія щодо повітряних ударів має явну перевагу перед Україною.
Сам Зеленський нещодавно заявляв, що Росія щодня запускає в середньому близько 500 дронів, а Україна лише 100-150.
Ракетний потенціал РФ багаторазово перевершує українську. Не кажучи вже про КАБ, які росіяни масово використовують для ударів на фронті та по ближніх тилах.
Усе це одна із головних переваг Росії у війні.
Тому, на перший погляд, заклик Зеленського оголосити повітряне перемир'я Москва, швидше за все, відкине чи взагалі проігнорує.
Але, з іншого боку, збитки від українських атак для Росії справді серйозні. Особливо для сфери нафтопереробки.
Так, удари РФ завдають багаторазово більшої шкоди Україні, ніж українські Росії. Однак вплив цієї шкоди на здібності обох країн продовжувати війну по-різному.
Здатність України продовжувати війну меншою мірою ґрунтується на стані української економіки та власного військового виробництва, а більшою мірою – на підтримці Заходу, який фінансує і постачання зброї, і дефіцит бюджету. Тому виведення з ладу тих чи інших українських підприємств критично на військових можливостях Києва не позначається.
Фатальними для них стали б лише два випадки.
Перший - повний блекаут на тривалий період по всій країні. Другий – повна блокада мореплавства до українських портів, що у перспективі року-двох знекровить українську економіку. Але ні того, ні іншого РФ поки що добитися не може і не факт, що взагалі зможе.
Щодо Росії, то вона, на відміну від України, воює "на свої". А тому й економічні збитки від атак на інфраструктуру та промисловість прямо впливають і на її можливості продовжувати війну.
Інше питання, що поки що удари Києва не завдають шкоди такого масштабу, який мав би для РФ критичне значення. Та й безпілотники можна збивати досить легко і те, що вони досі вражають російські НПЗ має своєю причиною переважно не відсутність військово-технічних можливостей для цього, а організаційні проблеми, які, можливо, рано чи пізно все ж таки вирішать.
Однак і кількість безпілотників, які запускає Україна, напевно зростатиме. І не виключено, що до них можуть додатися і західні ракети, що ситуацію для РФ значно ускладнить.
Тому яке рішення ухвалить Москва – поки що на 100% передбачити неможливо.
Ймовірно, відповідь на це питання залежить від того, наскільки впевнений Кремль в успіху своєї повітряної кампанії цієї осені і взимку (тобто, чи впевнений він, що вона приведе до блекауту України і чи є у РФ для цього достатні військові ресурси), а також від того наскільки близькі росіяни до того, щоб вирішити, чи ні? зазнають українських атак.
Також, можливо, на ситуацію може вплинути Трамп, якщо він підтримає цю ідею і спробує переконати також зробити і Путіна, пообіцявши натомість якісь "пряники" (у вигляді зняття санкцій), а також відмову від поставок Томагавків та інших ракет Україні.
До речі, можливо, що пропозиція Зеленського про повітряне перемир'я є частиною багатоходової гри з метою переконати Білий дім таки дати ЗСУ Томагавки чи інші ракети. Тобто закликати припинити вогонь у небі, потім домогтися підтримки цієї ідеї з боку Трампа.
Далі – порадити йому публічно пригрозити президенту РФ Володимиру Путіну постачанням "Томагавків", якщо той відмовиться від перемир'я. А потім, якщо Кремль відмовиться, закликати президента США Дональда Трампа виконати свою обіцянку.
Втім, навіть якщо такий план Зеленський має, то, природно, не факт, що він спрацює. Оскільки при рішенні про постачання ракет американці враховують, окрім запитів Києва, ще й багато інших чинників.
У тому числі необхідність мати свої запаси, а також можливу різку ескалацію у відносинах з РФ.
Докладно про те, чи буде поставлено "Томагавки" Україні і якщо так, то що вони поміняють у війні, ми докладно писали в окремому матеріалі.
