Україна залежить від зовнішнього фінансування, але від США воно навряд чи можливе. Фото: argumenti.kg

Прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен заявила, що, крім використання заморожених російських активів, немає інших способів профінансувати Україну в умовах продовження війни. Ці слова висвітлили одну з найважливіших проблем Києва – нестачу грошей.

Про цю проблему говорять не так голосно, як про інші на кшталт браку особового складу ЗСУ або проблем із ППО та захистом об'єктів енергетики, проте вона наростає і в перспективі може виявитися небезпечнішою за решту. Тому що вирішення інших проблем значною мірою упирається у фінансове питання: наприклад, де взяти гроші для виплати зарплат, якщо йдеться про збільшення чисельності армії, або для закупівлі ракет ППО.

Проблемні питання з фінансуванням виникали за останні три роки неодноразово, скажімо, під час гальмування допомоги конгресом США на початку 2024 року. Проте загалом донедавна їх вдавалося вирішити. Але цього року ситуація значно погіршала.

Фінансова формула війни для України складається із трьох змінних.

Перша – це власні прибутки бюджету. Вони практично в повному обсязі йдуть на фінансування війни і становлять близько половини всієї видаткової частини бюджету (у бюджеті поточного року і наступного буде приблизно 60 млрд доларів).

Друга – це зброя та інша військова підтримка, яку надають безоплатно країни-партнери. У 2025 році вона становила приблизно 50 млрд доларів. Наступного року Київ оцінює потреби у озброєннях у 60 млрд.

Третя – це фінансування країнами-партнерами дефіциту бюджету України, яке спрямовується на покриття невоєнних видатків. Його розмір також становить приблизно 60 млрд.

Положення за всіма трьома пунктами сильно погіршилося, по-перше, тому, що президент США Дональд Трамп фактично відмовився від продовження допомоги Україні, заявивши, що тепер продаватиме зброю тільки за гроші, а просто про фінансування покриття дефіциту українського бюджету не йдеться. Винятком є передача розвідданих, за які Вашингтон поки не виставляє Україні рахунок.

По-друге, Євросоюз, на який тепер лягла вся вага фінансування України (наступного року від Брюсселя знадобиться 120 млрд доларів), сам зазнає зростаючих економічних труднощів, на що накладається посилення політичної турбулентності. Тому гроші йому знаходити дедалі важче. Показовим прикладом є фонд, який створюється для фінансування закупівель озброєнь у США для потреб України. Із серпня його сума залишається незмінною – лише 2 мільярди доларів, що вже викликало критику Володимира Зеленського.

По-третє, радикально змінилася сама структура військових витрат. Дедалі більше грошей потрібно на безпілотники – основна зброя нинішнього етапу війни. А левову частку дронів збирають із китайських комплектуючих, які, зрозуміло, КНР безкоштовно надавати не буде. Тому чим більше виробляють безпілотників, тим більше грошей потрібно заплатити китайцям. І це величезні додаткові (і всі зростаючі) витрати. Європа зі США допомогти в цьому плані з безкоштовними поставками ніяк не можуть, навіть якщо захочуть: комплектуючі для безпілотників у необхідному обсязі вони не виробляють і залежать також від Китаю. Тому для підтримки хоча б паритету з росіянами по дронах Україна має витрачати дедалі більше грошей.

По-четверте, економічні проблеми на тлі тривалої війни, поступового розширення зони бойових дій та постійних ударів по інфраструктурі та об'єктах промисловості зазнає й Україна. За даними Держстату, зростання ВВП у першому півріччі впало до рівня нижче 1%. Наступного року у проекті бюджету передбачено зростання доходів майже на 20% (повторимося, гроші планують пустити на оборону). Але чи виправдається такий прогноз, якщо війна продовжиться і фронт нехай буде повільно, але відкочуватиметься вглиб стану, а радіус та інтенсивність ударів безпілотників збільшуватиметься? Це питання відкрите.

Провісником майбутніх проблем є ситуація із бюджетом на цей рік. Його хочуть уже найближчими тижнями збільшити більш як на 300 млрд гривень для фінансування військових витрат. Інакше, як заявляють у Верховній Раді, не буде чим платити зарплати військовим.

Причому основним джерелом нового збільшення уряд розглядає доходи від заморожених російських активів. Однак ЄС ще має дозволити їх витрачати на військові цілі. Тобто, фактично, цих грошей ще немає.

Щоправда, у Кабміні впевнені, що таке рішення буде ухвалено. І якщо це справді станеться, то дірку закриють. Якщо ж ні – доведеться проводити емісію через випуск облігацій держпозики, що призведе до прискорення інфляції та загрози девальвації гривні.

Так чи інакше, але навіть бюджет поточного року, як бачимо, виконується з великою напругою. А щодо наступного року прогнози взагалі дуже туманні.

Вирішити проблему зараз намагаються двома способами.

Перший: переконати Трампа давати зброю у рахунок внеску до фонду, створеного у межах ресурсної угоди. Тобто фактично безкоштовно, бо невідомо, коли ця угода запрацює взагалі. Другий варіант – спробувати обміняти на американську зброю передові безпілотні технології України. Київ намагається ініціювати переговори з Вашингтоном про обидва варіанти, але про їхні успіхи поки що нічого не відомо.

Другий і головний шлях вирішення фінансової проблеми, який бачить українська влада та частина їхніх європейських партнерів – видати під заставу заморожених російських активів так званий репараційний кредит у розмірі 140 млрд євро. Проте проти цього виступає частина країн ЄС, оскільки подібна схема, за їхньою оцінкою, є конфіскацією російських активів, що підірве довіру світових інвесторів до зони євро. Суперечки з цього питання все ще продовжуються. Але, як заявила прем'єр Данії, інших ідей, де знайти гроші на фінансування України, європейці не мають.

Але навіть якщо цей кредит і буде виділено, він покриє потреби України лише на рік з невеликим. А якщо європейці конфіскують усі заморожені російські активи на суму понад 200 млрд євро, це ледь покриє дворічні потреби України у фінансуванні. Не говорячи вже про можливі негативні наслідки для європейського фінансового ринку.

Іншими словами, вже наступного року, якщо сторони не домовляться про репараційний кредит, або у перспективі 2-3 роки, якщо домовляться, Україна зіткнеться зі стратегічною проблемою подальшого фінансування війни.

Зрозуміло, що українська влада може розраховувати на обвалення Росії протягом 2-3 років під тягарем своїх проблем, але якщо цього не станеться, то проблема з фінансуванням стане вкрай гостро.

Саме собою це ще не означатиме, що Київ може повністю втратити можливість продовжувати опір.

Зрештою, є ще такий інструмент як девальвація гривні – щоб від менших обсягів зовнішньої допомоги отримувати більше гривні. Однак він спрацює лише якщо йтиметься про незначний дефіцит фінансування. Якщо ж він буде таким, що гривню доведеться опускати до 100 за долар, то це може означати колапс, який критично залежить від імпорту української економіки, та й створить величезні проблеми з купівлею на світовому ринку озброєнь (тих самих безпілотників).

Тому від того, як вирішиться (або не вирішиться) фінансове питання, величезною мірою залежать і перспективи самої війни та переговорні позиції Києва.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися