"70% упродовж року закриваються". Як працює український бізнес у Європі та чому виживають не всі
У багатьох країнах ЄС масово відкривається український бізнес.
Лише у Польщі за підсумками першого півріччя 2025 року було зареєстровано понад 700 тисяч українських підприємців, повідомив віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран.
На європейський ринок вийшли поштовий оператор "Нова пошта", мережа барів "П'яна вишня", "Львівські круасани", "Арома кава", ресторани "Ченоморка", салони краси G-Bar та інші. Ще більше дрібних підприємців, які відкривають невеликі кафе, перукарні, магазинчики, які надають послуги з косметології чи ремонту житла.
Для багатьох українських підприємців європейський ринок здавався спершу вкрай привабливим, оскільки вони бачили там безліч незаповнених ніш. Тим більше, що в багатьох сферах український бізнес за своїми підходами та технологіями далеко випереджав європейський. Типовий приклад – салони краси, індустрія яких у Європі, порівняно з Україною, сильно відставала.
Долі підприємців склалися по-різному. Хтось розорився, хтось працює в прибуток, але практично всі зазначають, що діловий клімат у ЄС є вкрай важким і навіть задушливим, за винятком деяких країн Східної Європи.
Докладніше про те, як українські бізнесмени освоюють європейський ринок, читайте у статті "Країни".
"Важко вижити на чужих ринках"
Як розповів нам голова громадської організації SAVEФОП Сергій Доротич, багато українців робили в Європі закривають свій бізнес уже протягом першого року.
"Закривається до 70%. Причин кілька. Є суто індивідуальні, як і в Україні: скажімо, не вистачило інвестицій, підвело бізнес-чуття. Але, як показує практика, більшості наших підприємців важко вижити на чужих ринках", - каже Доротич.
За його словами, більшість наших підприємців відкривають бізнес у сфері послуг, будівництва та ремонту, громадського харчування.
"Як правило, це дрібний бізнес. Якщо говорити про середнє, то знаю приклади бізнесу на автоперевезеннях, але їх дуже мало. Виробництва небагато", - зазначає Доротич.
Він додає, що найкраще в Європі почувається українська б'юті-індустрія: салони краси, перукарні, косметологічні та масажні кабінети та ін.
Косметолог Яна з Чернігова, яка працювала косметологом у місцевому салоні, а взимку цього року відкрила приватний кабінет у Німеччині, каже, що поки що навіть не знає, скільки вона заробила, оскільки їй досі не повідомили, скільки в результаті потрібно платити до пенсійного фонду, хоча вона кілька місяців закидає всі інстанції запитами. Поки що залишається просто збирати звітність з бізнесу. При цьому Яна відзначає й іншу специфіку місцевого ринку: німкені приходять до косметолога не лише за красою, а ще й щоб відпочити, тому цінують максимально сприятливі умови для релаксу. Причому здебільшого незрозуміло, чи задоволена клієнтка послугою, оскільки німкені вкрай стримані: не хвалять майстри, але й не скандалять. Дізнатися про реакцію відвідувачки можна хіба що згодом, відстеживши, чи повернеться вона до салону.
Як зазначає Яна, українських клієнток у неї поменшало, ніж ще рік тому.
"Одні поїхали додому, інші почали заощаджувати, а деякі оцінили місцеву моду на природність", - каже Яна.
Яна повідомляє, що зареєструвала в Німеччині аналог нашого ФОП – Gewerbetreibende. Сам процес реєстрації простий: потрібно заповнити коротку форму на одну сторінку (із заповненням допомагають чиновники) та сплатити внесок близько 10 євро. Підприємцю одразу дають свідоцтво про реєстрацію, і можна починати працювати. Щоправда, приблизно протягом місяця поштою надходить ще кілька анкет, які слід заповнювати та відсилати назад. У тому числі з податкової, в якій необхідно вказати анкетні дані, рід занять, контакти, номер рахунку, і, головне, запланований дохід.
"З доходом найбільше складнощів, тому що у мене навіть до ладу бізнес-плану не було", - ділиться враженнями Яна.
Запланований дохід потрібно вказувати ще в анкетах із медичного страхування та для пенсійних органів, а на підставі зазначеної суми розраховуються розміри внесків.
Яна каже, що звітувати у податковій можна за спрощеною схемою, оскільки вона вважається дрібним підприємцем: її дохід становив до 22 тисяч євро першого року і до 50 тисяч другого. За таких лімітів доходу не нараховується ПДВ, але потрібно сплачувати податок на прибуток у розмірі 15%.
За словами Доротича, в Іспанії нашому бізнесу доводиться мати справу з ще однією особливістю місцевого ринку.
"Там дуже жорстка конкуренція. Причому в хід йдуть усі методи, включаючи наймання бандитів, псування майна та інше", - розповідає Доротич.
Засновник міжнародного агентства з працевлаштування Gremi Personal Євген Кириченко повідомляє, що у Польщі, як і в більшості інших країн ЄС, продукт та концепцію бізнесу потрібно адаптувати до місцевого ринку з урахуванням особливостей менталітету. Як приклад він наводить математичну школу для дітей, яка відкрилася у Польщі за українською моделлю. Бізнес не пішов, довелося наймати польських спеціалістів і робити все для того, щоби школа виглядала польською.
"Польський підхід та орієнтація на поляків - це основний драйвер зростання. Обов'язково в команді мають бути поляки. Тому що поляк купить щось у поляка швидше, ніж у когось іншого", - стверджує Кириченко.
До речі, франшиза популярної в Україні мережі з продажу напівфабрикатів "Галя балувана" в ЄС працює під ТМ Multi Cook та практично не наголошує на своєму українському походження.
Освоюють європейський ринок та українські ресторани. Щоправда, зі змінним успіхом.
Як розповів нам київський ресторатор, який відкрив заклади у кількох країнах західної Європи, бізнес вести дуже важко.
"Якби мене зараз запитали, почав би я знову тут бізнес з нуля, відповів би: точно ні. І справа не в грошах - їх мої ресторани заробляють. Просто одиниця витрачених зусиль себе не виправдовує. Тут дуже високий рівень бюрократії і контролю, часто абсолютно ірраціонального. Щотижня тебе буквально вивертає. Знаходили, за весь час був тільки один штраф на 5 тисяч євро за співробітника, якого не встигли повністю оформити на роботу. Тобто більше виїдають мозок, ніж до чогось чіпляються, щоб оштрафувати. Наприклад, якщо попросять зробити драбину на 2 сантиметри ширше, доведеться все перебудовувати за умов для бізнесу у всіх. кумівство, телефонне право, а ось права голосу немає. У результаті бізнесу потрібно по максимуму спрощуватися: зменшувати кількість співробітників, щоб заощадити на високих зарплатах, для цього оптимізувати процеси, а це означає скорочувати меню.
Задушлива атмосфера
Значна частина українських бізнесменів відзначає дуже важкий бізнес-клімат у Європі. Скаржаться на велику кількість бюрократичних бар'єрів та високі податки, а також на тотальну регламентацію всього та вся.
"Реальність у Європі дуже сильно відрізняється від наших уявлень про європейський рай. Насправді підприємницький рай був до війни в Україні, хоча ми це не цінували і скаржилися на корупцію. Але українська корупція – це набагато менше зло, ніж те, з чим ми зіткнулися в Європі. А іноді корупція - це навіть благо, коли вона допомагає швидко вирішувати питання. Непманам: це щось непотрібне і ідеологічно чуже. краще. Але і там ситуація поступово погіршується", - сказав "Країні" один із українських підприємців, який почав вести багатопрофільний бізнес у кількох країнах ЄС.
"Після кількох немає роботи в ЄС у мене виникає питання: а нам точно потрібно в Європейський Союз? Багато підприємців в Україні просто не уявляють, що тут діється з бізнесом, наскільки тут все зарегульовано і наскільки всесильна бюрократія. У ЄС є свої плюси. Але вони стосуються не бізнесу, а найнятих працівників. дзвінка до дзвінка, отримувати стандартну зарплату, а потім йти на пенсію. Для таких тут щастя. Але для тих, у кого є амбіції, добитися чогось більшого, ніж просто середня зарплата та соціальний пакет, тут задуха і відсутність перспектив», - розповів ще один підприємець, який займається бізнесом у низці західноєвропейських країн.
Про проблеми з місцевим персоналом говорять інші українські підприємці.
"Багато європейців, особливо молодь, не мотивовано на роботу. Вони вважають, що у них у будь-якому випадку все в житті буде добре, тому вони повинні вибрати ту роботу, яка їм по кайфу, і на ній особливо не потрібно напружуватися. При цьому бізнесмен повинен платити працівникам крім зарплати якісь божевільні відпускні, 13-у зарплату і 13-у зарплату. Виграє, яким би не був предмет суперечки. Акуратні, дисципліновані працівники, які свою справу роблять добре і якісно. Але і вони працюють показово від дзвінка до дзвінка.
Для мафії ідеальне середовище
У таких умовах частина українців займається бізнесом у тіні, хоча це й загрожує великими проблемами з службами, що перевіряють. При цьому українці виявили, що попри шаблонні уявлення про Європу тіньовий ринок дуже великий, а позиції організованої злочинності сильні.
"Як не парадоксально, але для мафії Євросоюз дуже зручне місце. В Україні головні конкуренти братви - це менти та інші силовики. Вони намагаються поставити кримінал під свій контроль, що, правда, виходить зі змінним успіхом. Але арсенал засобів впливу у них дуже великий. Європейські ж менти пов'язані по руках і ногах". них невелике. Цим і користуються ОЗУ, для яких тут середовище практично ідеальне: бабла навколо моря, на пляшку не саджають. югославські, албанські та арабські угруповання сидять щільно і чужинцям не дуже раді, тому нашим злодіям на перспективний європейський ринок пробитися буде непросто.
На манікюрі можна заробляти понад 2 тисячі євро на місяць з крісла
Майже всі опитані "Країною" підприємці зазначають, що у країнах східної Європи вести бізнес набагато легше, ніж у західній, наприклад, у Польщі.
Ірина з Умані відкрила у Варшаві студії лазерної та воскової епіляції. За її словами, на відкриття одного салону потрібно близько 20 тисяч євро – це з урахуванням обладнання для лазерної епіляції, оренди, витратних матеріалів та реклами. Але вже протягом року вкладення відбиваються.
Досить тривалий час її основними клієнтками були українки, але потім почали підтягуватися і польські жінки, і зараз їх у структурі клієнтської бази близько 40%.
Ірина зазначає, що серед польських клієнток трохи інший підхід до послуг: більше цінується природність та простота, тому епіляцію роблять час від часу, а не регулярно, як це прийнято серед українок. Також польки менше обізнані з новими технологіями, їм потрібно розповідати про послуги, тоді як українкам додаткова реклама не потрібна.
Майстер мікюру Аліна, яка відкрила невеликий кабінет у Кракові, каже, що польки стриманіші, часто обирають звичайний класичний манікюр, тоді як українки люблять експериментувати з дизайном. Загалом українки готові платити більше: доплачують за різні додаткові матеріали на кшталт страз для нігтів, вибирають дорожчі лаки тощо. А ось польські клієнтки найчастіше обирають базові варіанти, до того ж багато хто робить манікюр не регулярно, для якогось випадку.
Бізнес на манікюрі у Польщі досить вигідний, зазначає Аліна. На одному кріслі можна заробляти 7-10 тисяч злотих (1,6-2,3 тисяч євро) на місяць. Але половину доводиться віддавати майстрам як зарплату (в Україні – до 30%).
Київський підприємець Руслан займається продажем італійських продуктів уже понад 10 років. За цей час він відкрив кілька десятків торгових точок та велику оптову базу. Коли з початком війни до ЄС увімкнули зелене світло українському бізнесу, він вирішив освоювати польський ринок. Руслан - батько чотирьох малолітніх дітей, тож із виїздом із країни у нього проблем не було. Він сам займався відкриттям магазину у Варшаві. Щоправда, бізнес не задався через насиченість ринку та високу конкуренцію.
"Зняли велике приміщення в новому ЖК, вклалися в хороший ремонт, завезли великий асортимент продукції. Але бізнес не пішов ні через місяць, ні через півроку. Наші біженці до мого магазину не ходили, тому що більшість економили. Поляки теж у чергу не вишиковувалися. Як виявилося, у великих польських супермаркетах величезний вибір італійських товарів, причому конкур. бізнес зайшов у мінус на 90 тисяч євро, я вирішив, що настав час закриватися", — каже Руслан.
За його словами, проблем із відкриттям та закриттям бізнесу чи перевіряючими органами у нього не було.
"Зареєструвати Jednoosobowa dzialalnosc gospodarcza, аналог нашого ФОП, нескладно: потрібно просто подати заявку через електронний кабінет на сайті Центрального реєстру CEIDG. Реєстрація проходить буквально за день, вам присвоюють податковий номер. Обов'язково потрібен бухгалтер, який бере за свої послуги не менше тисячі євро на місяць (якщо я 19% від доходу, плюс є ще високі внески ZUS (соціальні відрахування) Але багато чого можна списати на витрати, ZUS перші півроку пільгові і платити нічого не потрібно. І взагалі : якщо нормальний бухгалтер, то фіскалів ви практично не бачите.
