Один американський президент уже отримував Нобелівську премію миру за припинення війни за участю Росії
Учора розпочався Нобелівський тиждень – період, протягом якого будуть оголошені лауреати головних премій 2025 року. Головна інтрига тижня полягає в тому, чи присудять у п'ятницю президентові США Дональду Трампу премію миру.
За даними платформи прогнозів Polymarket, шанси голови Білого дому на здобуття престижної нагороди становлять лише 4%. При цьому Трамп активно претендує на неї, стверджуючи, що за неповний рік при владі зупинив сім війн. Також він намагається врегулювати війну в Україні, щоб шанси на премію стали фактично незаперечними, але це йому поки не вдалося.
Натомість, прямо зараз проходять ініційовані Вашингтоном переговори про мирну угоду в Газі.
Слід зазначити, що в історії були прецеденти, коли колишні президенти США отримували Нобелівську премію миру: Теодор Рузвельт, Вудро Вільсон, Джиммі Картер, Барак Обама. Причому Рузвельт (як і Трамп, теж республіканець) отримав за врегулювання війни з участю Росії: він допоміг зупинити російсько-японську війну 1905 року.
Під час цієї війни Рузвельт спочатку явно симпатизував Токіо, проте невдовзі у Вашингтоні зрозуміли, що надмірне посилення Японії може підірвати баланс сил Азії.
Спроби президента США примирити воюючі сторони почалися ще 1904 року, але тоді обидві держави були впевнені у швидкій перемозі. До літа 1905-го війна виснажила всіх, і гостро постало питання про посередника. Японія першою звернулася до Рузвельта: 31 травня вона попросила організувати контакт з Петербургом. Цар Микола ІІ погодився на переговори після звернення президента США. Так народилася ідея мирної конференції у Портсмуті, штат Нью-Гемпшир.
5 серпня делегації обох країн уперше зустрілися на борту американського лінкора "Мейфлауер" у затоці Ойстер-Бей. Однак між сторонами залишалися непримиренні протиріччя: Токіо вимагав контрибуцію і весь Сахалін, а Росія відмовлялася платити і поступатися територією.
Коли переговори зайшли в глухий кут, Рузвельт (на фото в центрі) вирішив діяти за лаштунками. Через спеціального посланця японського уряду Канеко Кентаро він дав зрозуміти, що Росія категорично не погодиться на грошові виплати, замовчавши при цьому, що готова пожертвувати половиною Сахаліну - тієї, яку японці контролювали на той момент.
Фінальна зустріч делегацій пройшла бурхливо. Російський представник Сергій Вітте (на фото зліва) відкинув вимоги Токіо. Міністр закордонних справ Японії Комура Дзютаро відповів, що готовий відмовитися від контрибуції в обмін на Сахалін. Але компроміс було виявлено: Японія отримувала південну частину острова, відмовившись від інших домагань.
У результаті ніхто, крім Рузвельта, таким компромісним світом не залишився задоволений. У Росії Вітте називали графом Полусахалінським, а Японії спалахнули вуличні заворушення. Проте Рузвельта визнавали основним архітектором світу.
"Висловлюю Вам сердечну подяку за Ваші гуманні зусилля щодо досягнення миру та укладання Портсмутського договору", - телеграфував Вітте американському президенту.
10 грудня 1906 Нобелівський комітет нагородив Рузвельта премією миру з формулюванням "за роль у припиненні кровопролитної війни між Японією і Росією".
Щоправда, за місяць до цього нагородження миротворець Рузвельт знову ввів американські війська на Кубу для придушення повстання. Роздратований опором місцевих жителів, він говорив: "Я так злий на цю прокляту маленьку республіку, що готовий стерти її з лиця землі. Адже ми тільки хотіли, щоб вони були щасливі і процвітали".
Та й загалом Теодор Рузвельт вважався одним із найвойовничіших американських президентів, якого в карикатурах регулярно зображали з кийком.
Не дивно, що нагорода викликала запеклі суперечки. Багато хто вважав, що такий далекий від пацифізму президент не мав морального права називатися борцем за мир. Критики тоді стверджували, що рішення Нобелівського комітету стало спробою Норвегії догодити США, чий вплив у світі швидко зростав.
Але при всій схожості у Рузвельта з Трампом є різницю: нинішній президент США так і не зміг помирити Росію з Україною. Принаймні поки що. Хоча з погляду войовничості Трамп Рузвельту помітно поступається. Чи збільшить це його шанси на здобуття премії, побачимо вже за кілька днів.
