"Можна порівняти із в'язницею". Мобілізований розповів про умови утримання у навчальному центрі ЗСУ
Про погану підготовку мобілізованих у навчальних центрах ЗСУ давно говорять самі військові. Багато командирів вважають, що важка ситуація на фронті перебуває у прямому зв'язку з фактичним провалом бойової підготовки солдатів української армії.
Про важкі умови перебування у центрі підготовки "Странє" розповів нещодавно мобілізований солдат одного з навчальних центрiв у Вінницькій області.
"Наш навчальний центр можна порівняти з реальною в'язницею. Нас, 120 чоловік, живемо в тісному підвалі - двоярусні ліжка стоять впритул. Притому, що зі 120 осіб - частина з туберкульозом, у деяких навіть явно відкрита форма туберкульозу, вони кашляють кров'ю, у деяких подушки та простирадла в крові. Всі сплять майже покотом, відвернутися від людини, що кашляє неможливо - ніякого особистого простору, ліжка розставлені впритул. Стіни вологі, по них стікають випари, все в грибці та плісняві.
Повітря взагалі немає, дихати неможливо. Хворі з тяжкими захворюваннями, навіть із високою температурою просять медичної допомоги, але до лікаря на прийом водять лише раз на два-три тижні. Потім у кращому разі вивозять на лікарню.
Навіть ті, хто приїхали сюди здоровими, вже захворіли – усі кашляють. Ми просили поставити витяжку до підвалу, але командування просто забило на наші прохання.
Після полігону приходимо брудні. Але в душ можна потрапити лише двічі на тиждень.
Але й так пускати в душ стали зовсім недавно, після того, як трохи до бунту не дійшло – після приїзду нашої групи ми два тижні не бачили душу.
Сортир у дворі, брудний, антисанітарія повна. Туалетного паперу немає, доводиться купувати за власний кошт.
Харчування жахливе, мізерне, одноманітне: на сніданок каша з сосискою, рідкий чай із хлібом, за обід якась незрозуміла баланда, знову каша чи макарони. На вечерю – те, що залишилося з обіду, жодних овочів.
Спочатку після приїзду сюди у нас усіх відібрали телефони. Мобільні дають раз – два на тиждень, лише на півгодини. Навіть у в'язниці ув'язнені частіше з волею спілкуються.
Звичайно, від таких умов багато хто біжить. Але кожна втеча обертається репресіями для тих, хто залишився. Нещодавно мужик втік. Його знайшли у сусідньому селі, побили, вибили зуб, привезли назад у крові. А після цього випадку в нашому навчанні ввели правило: ночами в туалет тепер дозволяють виходити тільки в трусах та тапках, щоб не втекли. Причому групою по п'ять осіб – доки не набереться п'ятірка у сортир, командири не пускають. І ось п'ятірка нас, голих, біжить у моторошний сортир на вулиці по нужді, а інша група чекає.
Звідси намагаються втекти багато хто, навіть добровольці – вони просто не очікували, в який пи@@ець їх привезуть у навчальний центр.
Якщо знаходять захований телефон, то відбирають і прикручують шуруповертом мобільник до дверей командирської кімнати. Вже три мобільних прикручено на дверях, так би мовити, для науки іншим. Командири живуть окремо, у добрих кімнатах, а до нас ставляться як до худоби.
Єдині, хто до нас нормально ставиться – інструктори. До них жодних претензій, бойові досвідчені хлопці. Але вони й самі звідси всіма силами намагаються перевестися – психологічна ситуація у навчальному центрi страшна.
Спочатку нас усіх готують у штурмовики, просто в піхоту, відповідно, ставлення до нас від командування центру як до витратного матеріалу, гарматного м'яса. Хоча серед нас багато фахівців найширшого спектру, від перекладачів до інженерів, техніків та радіомеханіків, які могли б стати в нагоді ЗСУ за фахом.
Сюди привозять усіх без розбору, алкоголикiв запійних, які трясуться, наркоманів з випаленими венами на руках, худих і беззубих. Бомжів привозять, у жахливому стані – у виразках, з екземою, з купою хронічних болячок. Психологічний стан у всіх жахливий”, – розповів мобілізований.
Раніше про те, що ТЦК почали привозити до навчальних центрів бездомних, інвалідів та хворих на туберкульоз, повідомляв заступник командира 3-го армійського корпусу Дмитро Кухарчук.
Також про погане ставлення до мобілізованих, через що вони йдуть у самоволку, розповідала народний депутат Ніна Южаніна.
